Патріотичне виховання

«Без будь-кого з нас Батьківщина

може обійтися, але будь-хто з нас

без Батьківщини – ніщо.»

Ліна Костенко

«Патріотизм – серцевина людини, основа її активної позиції». Ці слова видатного педагога В.О. Сухомлинського в сучасних умовах життя нашої країни звучать особливо актуально. Патріотизм (грец. Paths – батьківщина) – любов до Батьківщини, відданість їй і своєму народу.

Дошкільне дитинство – важливий період становлення особистості, має свої вікові та психологічні можливості для формування вищих моральних почуттів, у тому числі й почуття патріотизму.

Треба розуміти, що любов до Батьківщини починається з любові до власного міста, селища, а розуміння єдності з країною - зі знайомства з природою, традиціями, культурою рідного краю, а потім - країни в цілому.

Та перше почуття для дитини – любов до матері. Саме з нього під правильним впливом дорослих розвивається любов і ставлення до країни, почуття патріотизму.

Якщо розглядати патріотизм через поняття «ставлення», можна виділити декілька напрямків:

1) ставлення до природи рідного краю, рідної країни;

2) ставлення до людей, які живуть в рідній країні;

3) ставлення до моральних цінностей, традицій, звичаїв, культури;

4) ставлення до державного устрою.

Кожен із цих напрямків може стати змістом освітньо-виховної діяльності з дітьми, і кожен внесе свій внесок в соціалізацію особистості дитини за умови врахування особливостей розвитку дітей.

Для маленької людини Батьківщина починається з рідного дому й вулиці, вишень в садку, луків та гаїв, ставочка та річечки. Мистецтво слова має чудову властивість емоційно освітлювати звичне і буденне, тому важно переоцінити значення і можливості виховання любові до рідного краю, поваги до живої природи, бажання берегти її та захищати.

Важливим напрямом патріотичного виховання є прилучення до народознавства – вивчення культури, побуту, звичаїв рідного народу. Дошкільників ознайомлюють з культурними і матеріальними цінностями родини і народу, пояснюють зв'язок людини з минулими і майбутніми поколіннями, виховують розуміння смислу життя, інтерес до родинних і народних традицій.

Одними з ефективних методів і форм організації патріотичного виховання є:

- тематичні заняття;

- екскурсії вулицями рідного міста, до історичних пам'яток, визначних місць;

- розповіді вихователя;

- бесіди з цікавими людьми;

- узагальнюючі бесіди;

- розгляд ілюстративних матеріалів;

- читання та інсценування творів художньої літератури;

- запрошення членів родин у дитячий садок;

- спільні з родинами виховні заходи (День сім'ї, свято бабусь тощо);

- зустрічі з батьками за межами дошкільного закладу, за місцем роботи та ін.

Значну роль у вихованні дітей відіграють народні традиції — досвід, звичаї, погляди, смаки, норми поведінки, що склалися історично і передаються з покоління в покоління (шанувати старших, піклуватися про дітей, відзначати пам'ятні дати тощо). З традиціями тісно пов'язані народні звичаї — усталені правила поведінки; те, що стало звичним, визнаним, необхідним; форма виявлення народної традиції (як вітатися, як ходити в гості та ін.).

з історії українських народних ігор

Своїм корінням українські ігри сягають в доісторичні, ще язичницькі, часи. Тоді наші предки жили в тісних зв'язках з природою і їх господарські заняття та світогляд єдналися з явищами природи. Вони щиро вірили, що є такі боги, які правлять світом і особливо шанували тих, від кого надіялись добра і щастя. Прихід весни зустрічали веснянками (гаївками), в яких тісно поєднувалися хорові пісні з іграми і танцями. Поворот сонця з літа на осінь знаменувало свято Івана Купала – день «великого очищення вогнем». Ігри присвячувались Матері — Землі, богу, що посилає грім та блискавку, Перуну, богу сонця – Ярилі.

В той час гра була складовою частиною великого магічного ритуалу, що мав на меті вплинути на явища природи і життя. Уславлення божеств піснями, танцями та іграми мало під собою практичну основу — задобрити оточуючу природу і таким чином забезпечити собі достаток і благополуччя. Не випадково в одній веснянці, що збереглася до наших днів, співається: 

«Іди, іди, дощику,

зварю тобі борщику».

З часом обрядові дійства наших предків втратили своє ритуальне значення і від них лишились тільки молодіжні та дитячі забави.

Крім того, в процесі життя і побуту багатьох мільйонів людей виникли рухливі ігри, спеціально спрямовані на фізичний розвиток дітей. Сюди відносяться «Піжмурки», «Довга лоза», «Тягти бука» та інші, а також ігри з предметами.

Деякі ігри («Швигалка», «Праща») мають своє походження від стародавнього військового обладнання, що було колись вірним супутником слов'янських племен.

Ігри постійно передавались від старшого покоління до молодшо­го. Кожне покоління додавало щось своє, придумувало нові забави. Колективна народна мудрість породила багато різноманітних ігор, виховне значення яких важко переоцінити.

Природні умови, історичні та економічні особливості розвитку тієї чи іншої частини України наклали свій відбиток на народні ігри. В степовій частині України, де багато рівних майданчиків, в більшій мірі поширені ігри з елементами метання, бігу; в гірських місцевостях розвинулись ігри на рівновагу, перетягування.

Разом з тим, незважаючи на вказані відмінності, українські дитячі ігри мають багато спільного, що зумовлено споконвічними хліборобськими традиціями. Про це свідчать і назви ігор: «Просо», «Гречка», «Огірочки», «Мак», «Баштан» та інші. В них широко застосовується імітація оранки, сівби, збирання врожаю.

Велику групу склали ігри, в яких відображається поведінка птахів і звірів: «Зайчик», «Коза», «Хорти», «Ворона», «Перепілочка»

У змісті та назвах ігор відображені різноманітні особливості праці («Коваль», «Печу, печу хліб»); історичні події, соціальні та сімейно-побутові відносини («Запорожець на Січі», «Батько и діти», «Дід та баба» тощо).

Виховне значення народних ігор

Важко переоцінити ту величезну роль, яку відіграють національні ігри у фізичному та моральному вихованні дітей. З давніх-давен ігри були не лише формою проведення дозвілля та розваг. Завдяки їм формуються такі якості, як стриманість, кмітливість, наполегливість, організованість, розвиваються сила, спритність, швидкість, витривалість та гнучкість. Поставлена мета досягається через різноманітні рухи: ходьбу, стрибання, біг, кидання чи перенесення предметів.

Розумно організована гра є дійовим методом трудового виховання. З одного боку, хороший фізичний розвиток створює добрі передумови для повноцінної і активної трудової діяльності. З іншого, – в багатьох іграх спостерігається наслідування трудових дій дорослих («Огірочки», «Мак», «Шевчик» та інші). Через багаторазо­ве повторення ігрових дій народна мудрість прагне прищепити дітям повагу до праці, до звичаїв і традицій рідного народу.

За допомогою рухливих ігор діти в ранньому віці опановують першими елементами грамотності, завчають вірші, скоромовки, лічилки. Окремі ігри («Класики», «Піжмурки», «Цурка») розвивають і математичні здібності.

Не випадково, що добра половина українських ігор супро­воджується піснями, примовками та приказками. Адже, якщо дитина в процесі гри, змагання співає або складно примовляє, то в неї ніколи не виробляться агресивність, зверхність, почуття переваги над іншими.

Місце приспівів та примовок у грі досить різноманітне. Ними розпочинається або закінчується гра. Вони можуть пов'язувати різні частини ігрових дій, розподіляти серед дітей ролі. Діалоги дійових осіб наповнені поетичними текстами, вони багаті народними звертаннями. Ігри-пісні вчать дитину вправно володіти словом, додержуватись етичних норм поведінки, вони пробуджують мистецький хист до художнього слова, танцю й театрального мистецтва. Ряд ігор-пісень нагадують невеличкі театральні вистави, де немає сторонніх глядачів – усім учасникам відведена посильна роль.

ОРГАНІЗАЦІЯ ТА МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ІГОР

а) Вибір гри

Для вибору гри потрібно чітко знати завдання, які вирішувати­муться грою, рівень розвитку дітей і місце проведення. Підбираючи гру для уроку фізичної культури, необхідно враховувати основні його завдання. Наприклад, для закріплення техніки стрибків доцільно використовувати ігри, сюжет яких пов'язаний із стрибками.

Зміст гри повинен відповідати віковим особливостям фізичного і психофізичного розвитку дітей. Для дітей молодшого шкільного віку, руховий досвід яких дуже малий, рекомендуються ігри сюжетного характеру з елементарними правилами і простою структурою («Мак», «Іди, іди, дощику», «Ой вийтеся, огірочки» та інші).

Поступово від простих ігор потрібно переходити до більш складних, підвищувати вимоги до швидкості та координації рухів.

В середньому шкільному віці застосовуються більш різноманітні ігри. Діти вже мають певний руховий досвід, тому доцільно використовувати ігри «Ворона», «Квочка», «Цурка», «Гилка проста». Рекомендуються ігри із швидкими рухами і стрибками («Запорожець на Січі», «У довгі лози», «Пускайте нас»).

Для дітей старшого шкільного віку, в зв'язку із ростом фізичних можливостей, рекомендуються ігри з короткочасним силовим напру­женням («Перетяжка», «Хвостач», «Вежа»), точними і швидкими рухами («Гилка складна», «Ходулі»).

Традиційно склалося так, що більшість українських ігор не ділиться за статтю. Проте існують й чисто дівочі («Мак», «Горішок», «Коза») та хлопчачі («Тягти бука», «Дзвіниця»), а також ігри, участь в яких з давніх-давен обмежувалась.

б) Підготовка місця для гри

Народні ігри, як правило, не вимагають спеціальних майданчиків. Грали на вулиці, на вигоні, на лузі, у полі, серед пасовищ й навіть за працею, коли наступав короткий перепочинок.

Під час проведення ігор в приміщенні потрібно передбачити, щоб не було непотрібних, особливо гострих, предметів.

Якщо гра відбувається в лісі, необхідно знайти рівну галявину без пеньків та гілля.

Доцільно дітей привчати самостійно готувати місця для гри, робити розмітку, наводити лінії. Якщо розмітка майданчика вимагає багато часу, то це робиться до початку гри. Нескладну розмітку можна робити під час пояснення гри. Межі майданчика повинні бути не ближче 3 м від огорожі, сітки та інших предметів.

в) Організація гри

Для організації гри велике значення мають лічилки, які дають можливість швидко організувати гравців, настроїти їх на об'єктивний вибір ведучих. Лічилки відрізняються чіткістю, ритмічністю, співу­чістю:

Котилася торба

З великого горба,

А в тій торбі:

Хліб-паляниця,

Кому доведеться –

Той буде жмуриться.

Говорячи кожне слово лічилки, діти показують по черзі на гравців. На кому випаде останнє слово, той і стає ведучим, або навпаки – виходить із кола.

Крім лічилок, для старших дітей, традиційно існує і жеребкування. Найчастіше воно застосовується в тих випадках, коли дітей потрібно розділити на дві команди. Наприклад, діти за загальною згодою обирають двох найбільш майстерних гравців. Решта – розділяється на пари. Пари складаються із рівних гравців, які домовляються про назву кожного. Після цього вони підходять до ведучих і запитують: – Соломи чи зерна? Або дерева чи заліза? і т. п. Ведучі по черзі вибирають, говорячи: соломи, заліза... Діти «Солома» і діти «Залізо» стають біля ведучих, які їх вибрали, і так, поки не утворяться дві рівні команди.

Для визначення черговості в народних іграх дуже часто застосовується вимірювання на палиці. Один гравець підкидає її і ловить однією рукою. Другий гравець береться за палицю вище тієї руки, котра ловила. Так по черзі переносять свої руки вище до кінця палиці. Чия рука опиниться на кінці – той і починає гру.

Ще один спосіб вибору ведучих – виділення за загальною згодою дітей. Цей прийом має велике значення у педагогічному відношенні тому, що дозволяє виявити колективне бажання дітей, які звичайно вибирають найбільш достойних.

Інколи вихователь призначає ведучих. Як правило, до цього вдаються тоді, коли діти не можуть швидко вибрати найбільш доречних гравців.

Перш ніж почати пояснення гри, потрібно розмістити дітей так, щоб вони добре чули і бачили вихователя. Найкраще вишикувати гравців у вихідне положення, із якого вони почнуть гру.

Якщо до початку гри діти стають у коло, вихователь під час пояснення знаходиться між гравцями. Не можна ставати в центр кола, тому що половина дітей опиниться за спиною.

Якщо гравці розділені на дві команди і вишикувані одна проти іншої на великій відстані, доцільно при поясненні зблизити команди, а потім знову повернути їх на вихідне положення. В цьому випадку вихователь, пояснюючи гру, стає біля бокової межі і звертається то до однієї, то до другої команди.

г) Управління грою

В ході гри вихователь зосереджує увагу дітей на її змісті, слідкує за точністю рухів, робить короткі методичні вказівки, підтримує підвищений емоційний настрій і товариське взаємовідношення між гравцями.

Пояснюючи нову гру, в якій є лічилка, вихователю не слід попередньо розучувати з дітьми її текст, його бажано ввести в хід гри несподівано. Такий прийом дасть дітям велике задоволення і звільнить від нудних трафаретів. Діти, слухаючи ритмічні поєднання слів з рухами, при повторенні гри легко запам'ятовують лічилку.

Пояснювати нову гру можна по-різному, в залежності від її виду та змісту. Так, несюжетну гру пояснюють коротко і лаконічно. Вихователь створює уяву про її зміст, послідовність ігрових дій, розміщення гравців, правила гри.

Пояснюючи сюжетну гру, потрібно коротко розповісти про хід гри, пояснити роль ведучого, дати послухати діалоги і перейти до розподілу ролей.

Розповідь не повинна бути монотонною. Пояснювати гру слід спокійним голосом, інколи підвищуючи або знижуючи його, щоб таким чином звернути увагу дітей на той чи інший момент змісту.

Для кращого засвоєння гри пояснення рекомендується супроводжувати показом. Зміст гри доцільно пояснювати тільки тоді, коли діти грають в неї вперше. Якщо гра повторюється, достатньо нагадати, описати її основні моменти, залучаючи до цього самих дітей.

Головне завдання педагога – навчити дітей гратися активно і самостійно. Тільки в цьому випадку вони привчаться самі в будь-якій ситуації регулювати ступінь уваги і м'язевих напружень, швидко приймати рішення, проявляти ініціативу.

Починати гру потрібно організовано і своєчасно. Затримка її значно знижує передігровий стан, зменшує готовність дітей до гри.

Гра починається за встановленим сигналом (команда, свисток, сплеск в долоні (хлопок) і т. п.). Пізніше вихователь уважно слідкує за ходом гри і спрямовує діяльність дітей в певному напрямку. В процесі гри доцільно робити зупинки і вказувати гравцям на технічні і тактичні помилки. Разом з тим потрібно надавати дітям максимум ініціативи і залишатись об'єктивним суддею.

Давати сигнал до закінчення гри найкраще тоді, коли діти отримали від неї задоволення, але й не перевтомилися. Про закінчення гри можна попередити словами: «Залишилось дві хвилини», «Граємо до одного м'яча». Несподіване закінчення гри може викликати негативну реакцію гравців.

д) Підсумки гри

Після закінчення гри вихователь повинен оголосити її результати. Для цього він створює спокійну обстановку. В процесі визначення результатів гри потрібно враховувати не тільки швидкість, але і якість виконання тієї чи іншої дії. Оголошувати результати гри потрібно лаконічно, нікому не роблячи «послаблень». Доцільно згадати позитивні і негативні моменти гри, відзначити кращих гравців.

Бажано залучати до аналізу ігрових дій самих дітей, що дає змогу привчати до спостережливості і умінню дотримуватись правил.

е) Інвентар

Народні ігри, як правило, не вимагають складного обладнання. Інвентарем часто служив підручний матеріал: палиці, камінці, горіхи, квасоля і т. п. Із спеціального інвентарю можна назвати м'яч, гилку, цурку, скраклі та деякі інші.

М'яч звичайно робили із шерсті. Навесні з вола чи корови насмикували чистої шерсті і, змочуючи її водою та слиною, катали між долонями. Спершу виходила маленька грудочка, яка згодом все більшала і більшала, набуваючи круглої форми. Чим довше, старанніше і рівномірніше робиться викачування, тим тугішим і пружнішим стає м'яч, тим краще він «стрибає».

Інколи його обшивають шкірою, виготовляючи чохол із чотирьох ромбоподібних шматочків шкіри, або ж набивають такий чохол «куницею», тобто борідками волосків очерету чи коноплі. Обшитий шкірою м'яч називається ремінним.

Трапляється, що перед грою для більшої ваги м'яч намочують водою. Тоді удар від нього сильніший і відчутніший.

Для ігор можна використовувати маленький гумовий м'яч діаметром 6-8 сантиметрів.

Гилка – палиця діаметром 3-5 сантиметрів та завдовжки до метра. Вона використовується для того, щоб підбивати м'яч. Для гравців молодшого віку береться дощечка завдовжки 80 і завширшки 10 сантиметрів, закруглена і зачищена з одного боку, щоб її зручно було тримати.

Цурка – загострена з обох кінців паличка із міцного дерева завдовжки 20-30 сантиметрів. Для гри в цурку потрібна ще замашна палиця завдовжки 70-100см і завширшки 2-3см.

Великою популярністю користувались ходулі. Їх виготовляли таким чином: в дві високі жердини з боків вкручувалися маленькі палички або прибивалися дощечки. Можна навіть декілька: вище і нижче. Часто для ходуль використовувалися дві тички з природними розкаракулями.

Національні народні символи, обереги України

Ознайомити дітей з національними народними символами українського народу.

Вінок—оберіг (оберігає дівоче волосся, знімає головний біль, заспокоює нервову систему, «знахар жіночоі душі»). Види вінків, їх ритуальне значення на Україні.

Символічне значення квітів у віночку:

• деревій — символ нескореності;

• барвінок — символ життя;

• безсмертник — символ здоров’я;

• квіти яблуні та вишні — символ материнської любові;

• калина — символ дівочої вроди;

• мак — символ туги та печалі;

• чорнобривці — знімають головний біль;

• незабудки — розвивають зір;

• ромашка — заспокоює серце.

Символічне значення стрічок у віночку:

• світло-коричнева — символ землі-годувальниці;

• жовта — символ сонця;

• зелена — символ краси;

• жовтогаряча — символ хліба;

• фіолетова — символ мудрості;

• рожева - символ достатку;

• малинова — символ душевності, щирості.

Дійство плетіння віночків, заготівля квітів, процес плетіння. Вікові ритуали одягання та носіння віночків (три, чотири, шість, сім років тощо). Легенди, оповідання, пісні про віночок, квіти та стрічки у віночку.

Рушник - невід’ємний символ хатнього інтер’єру, гостинності українського народу (хліб, сіль, гілочка барвінку). «Рушник на кілочку –хата у віночку».

Види рушників: утирач, гостинник, стирок, стирач, покутник, подарунковий, обереги, сімейні (родинні) тощо.

Символічне значення рушників та вишиванок на них для дітей дошкільного віку: рушник-росяночка (для дівчаток), рушник-грайлик (для хлопчиків) Специфіка вишиванок на рушниках, кольори (відповідно до регіону, в якому мешкають діти). Легенди, оповідки, вірші, пісні, прислів’я про рушник.

Калина, верба — рослинні фольклорні символи України («Без верби та калини немає України»). Калина — символ нескореності, вірності України (кущ калини під вікном, кетяги калини між шибками у вікні взимку). Верба — символ рідної домівки близьких людей, ритуальне значення верби (шуткова, Вербна неділя, перші котики, перед Великоднем).

Тополя – символ вроди української дівчини (струнка, як тополя), оберіг хати, подвір’я. Ритуальні дійства з тополею.

Чорнобривці, мальва, ружа, червона рута — невід’ємні квіткові символи (регіональні) подвір’я українського мешканця. Інші (регіональні) рослинні символи (барвінок, липа, чебрець, очерет, акація, терен, м’ята).

Народна метеорологія

Рік.

• Коли рік сухий — купуй бджілку, а коли мокрий — корівку.
День.
• Добрий день видно з ранку, добрий рік — з весни.
Ніч.
• Як у ночі ясно, то вдень буде похмуро.
Ранок.
• Після туманного ранку часто буває ясний день.
• Сірий ранок — гарний день.
Вечір.

• Червоний вечір — ясний день.
• Рум’яний вечір і сірий ранок — на холодну погоду.
Весна.
• Добрий рік по весні видно.
• Рання весна — рання зима.
• Холодна зима — для вівса, тепла для гречки.
• Рання весна— багато води.
Літо.
• Вологе літо і тепла осінь — на довгу зиму.
• Коли влітку дощ рідко буває, тоді в вулику мед прибуває.
• Літо бур’яне — зима із заметілями.
• Літо сухе, спекотне — зима сніжна, морозяна.
• Сухе літо — дощова осінь.
• Дощове літо — гнила зима.
Осінь.
• Осінь дощова — на врожай.
Зима.
• Зима з снігами — літо з хлібами.
• Зима без снігу — не буде хлібу.
• Зимою завірюха — влітку непогода.
• Зимою сухо й холодно — влітку сухо й спекотно.
• Зимове тепло — літній холод.
Січень.
• Січень погодний — то й рік буде плідний.
• Як у січні тріщать морози, влітку від хліба тріщатимуть стоги.
• Якщо в січні сніг і морози, то готуй уже плуг і вози.
• Мряка в січні — мокра весна.
• Коли в січні росте трава, влітку болять голова.

Лютий.
• Коли мороз у лютому гостро тримається, тоді вже недовга зима буде.
Березень.
• Березень без води — квітень без трави.
• Березень з водою, квітень з травою, а травень з квітами.
• Коли в березні орють, а квітень студений, травень буде красивий, теплий і зелений.
• Рано березень веснянку починає — ненадійне тепло.
Квітень.
• Мокрий квітень, сухий май — для картоплі буде рай.
Травень.
• Як випадуть у травні три дощі, то дадуть хліба на три роки.
• Як у травні дощ на дворі, то восени хліба повні комори.
• Травень холодний — рік хлібородний.
Червень.
• Коли червень медовий, то рік не вельми хлібовий.
• Місяць червень сталий — буде грудень досконалий.
Липень.
• Яка погода в липні, така буде й в січні.

Серпень.
• У першій половині серпня погода стала — буде зима довготривала.
• Листя папороті скручується донизу — перед ясною погодою, випростовується на непогоду.
• Коли веселку видно після дощу, але вона швидко зникає, — буде гарна погода, але коли довго «п’є» воду — на непогоду.
Вересень.
• Який у вересня початок, такий буде і кінець.

Жовтень.
• Який жовтень, такий березень.
Листопад.
• У падолисті багато води — для лук великі вигоди.
• У листопаді зима з осінню бореться.
• У листопаді іній на деревах — на морози, а туман на відлигу.
• Як листопад дерев не обтруситъ, довга зима бути мусить.
Грудень.
• Грудень холодний та сніжний, хліб буде буйний та пишний.
• Як у грудні сніг заляже, то в серпні жито виляже.
• Якщо в першім тижні грудня погода стала, то буде зима довготривала.
• Якщо сухий грудень буває, то суха весна і сухе літо довго триває.

• Якщо листя на деревах скоро жовтіє — будуть ранні морози, якщо ні — буде довго тепло.
• Якщо до середини жовтня з беріз не осипалося листя — сніг ляже пізно.
• Якщо на модрині кілька гілочок пожовкнуть внизу — буде сніг у селі, якщо зверху — сніг випаде у горах.
• Якщо в лісі багато грибів — буде сувора зима. Якщо опеньки ранні— рання зима.
• Якщо дерево зацвіте і відцвіте протягом одного круга місяця по небу — буде добрий урожай.
• Коли дерева цвітуть у холодну погоду, буде добрий врожай на фрукти, оскільки цвіт не їсть мошка.
• Якщо восени з’являться підсніжники, осінь буде довга.
• Осінь ясна — зима холодна.
• Якщо багато павутиння і шпаки не поспішають відлітати, осінь буде тривала.
• Що тепліший і сухіший вересень, то пізніше прийде зима.
• Коли тихої погоди шуміть ліс — на грозу.
• За добу до дощу на каштановому листі виступають «сльози» — липки краплини соку.
• Швидкий дружний падолист — на сувору зиму.

Прислів’я та приказки.

Про зиму.

o       Синиця пищить — зиму віщить.

o       То сніг, то завірюха, бо вже зима коло вуха.

o       Держись, Хома, іде зима!

o       Прийшла покрова — сиди, чумак, дома.

o       Покрова землю листом покрива.

o       Як зазиміє, то й жаба оніміє.

o       До завірюхи треба кожуха.

o       На новий рік прибавилось дня на заячий скік.

o       Мороз не велик, а стоять не велить.

o       Зимове сонце, як мачушине серце: світить, а не гріє.

o       Зимнє тепло, як мачушине добро.

o       Взимку сонце крізь плач сміється.

o       Сонце блищить, а мороз тріщить.

o       Сонце в мішок не зловиш.

o       Так тепло, як циганові під ятером.

o       Зима біла, та не їсть снігу, а все — сіно.

o       Такий мороз, аж зорі скачуть.

o       Зимою деньок, як комарів носок.

o       В холод кожен молод.

o       Так холодно, що якби не вмів дрижати, то змерз би.

o       Мерзлякуватому й на печі холодно.

o       Якби мені та сила, що в січні, каже лютий, то я б бику — третяку роги вломив.

o       Зима без снігу — літо без хліба.

o       Багато снігу — багато хліба.

o       Як сніг упаде, то пастух пропаде, а як розтане, пастух устане.

o       Де сніг буде — хліба прибуде, де вода розіллється — сіна набереться.

Про весну

o       Весняний день рік годує.

o       Уночі тріщить, а вдень плющить.

o       Як буде полоз вогкий, то й буде кінь мокрий.

o       До першого грому земля не розмерзається.

o       Прийде тиждень вербовий, бери віз, у дорогу дубовий.

o       Весна ледачого не любить.

o       Як почав орать, то в сопілку не грать.

o       Тому горе, хто мілко оре.

o       Як зорем мілко, та посієм рідко, то й уродить, дідько.

o       Де оре сошка, там хліба трошки.

o       Глибше орати — більше хліба мати.

o       Добре грунт угноїш — урожай потроїш.

o       Хліб на хліб сіяти — ні молотити, ні віяти.

o       Казав овес: сій мене в болото — буду я золото.

o       Казав ячмінь: кинь мене в грязь, то будеш князь.

o       Мусій, гречку сій, як хочеш кашу їсти.

o       Гречка каже: а мене хоч в золу, аби в пору.

o       Не вважай на врожай, а жито сій, то хліб буде.

o       Хто сіє, той ся надіє.

o       Сій овес у кожусі, а жито — в брилі.

o       Тоді просо засівається, як глухий дуб розвивається.

o       Сій вчасно, вродить рясно.

o       Посій упору, будеш мати зерна гору.

o       Весна — наші батько і мати, а як не посієш — не будеш збирати.

o       Пізня весна не обдурить.

o       Дощ упору — золото.

o       Як сіно косять, то дощів не просять.

o       Буде погода, як не потече з неба вода!

o       Ластівки низько літають — дощ обіцяють.

o       Чайка сіда в воду — чекай доброї погоди.

o       Де багато пташок, там нема комашок.

o       Зозуля житнім колосом удавилася.

o       Ластівка день починає, а соловей кінчає.

o       Весна днем красна, а на хліб пісна.

o       Весна красна квітками, а осінь плодами.

o       Де цвіток — там медок.

Про літо

o       Прийде літо — все розмаїто, прийде зима — нічого нема.

o       Бджоли раді цвіту — люди літу.

o       Коли цвіте біб — трудно о хліб, а коли мак, то вже не так.

o       Літом і баба сердита на піч.

o       Хто літом спеки боїться, той зимою не має чим гріться.

o       Хто про землю дбає, вона тому повертає.

o       Буде той голодний, хто жнивами холодочка шукає.

o       Хто вліті буде співати, той узимі буде танцювати.

o       Влітку один тиждень рік годує.

o       Не питає добрий жнець, чи широкий загонець.

o       Не той урожай, що на полі, а той, що в коморі.

o       Що літом ногами загребеш, то зимою руками не збереш.

o       Усе теє пригодиться, що на полі коріниться.

o       Хто літом гайнує, взимі голодує.

o       Що вліті вродиться, то взимі згодиться.

o       Літній день за зимовий тиждень.

o       Не насушиш насіння — посушиш голову.

o       Готуй літом сани — а взимку воза.

o       — Іди, дощику, де чорно! — Ні, піду, де вчора.

o       Не вродив мак — перебудемо й так.

o       Казав мак: що ти за жито, що рік не вродило, та й голоду наробило? А я не родив сім літ, а голоду ніт.

o       Опеньки з'явилися — літо скінчилося.

Про осінь

o Осінь збирає, а весна з'їдає.

o Восени багач, а навесні прохач.

o Восени і в горобця є питво.

o Восени й горобець багатий.

o Осінь усьому рахунок веде.

o Восени ложка води, а цебер грязі.

o Восени день блисне, а три кисне.

o Осінь на рябому коні їздить. 

Народні приказки про прикмети погоди

o Коли вітер дме вночі, вдень з'явиться вода.

o Мерехтять зірки - буде погана погода з вітром.

o Перед настанням сирої погоди шкіряні речі стають гнучкими і м'якими.

o Сіль, тютюн, сіно на лузі сиріють - до негоди.

o Роса швидше висихає - до дощу.

o Вранці чути грім - ввечері дощ.

o Блискавка на заході - слідом дощ.

o Коли грім гримить безперервно - буде град.

o Духота без грози не обійдеться.

o Якщо ластівки літають низько - бути дощу.

o Після заходу сонця трава суха - буде дощ.

o Передчуваючи погану погоду, бджоли не вилітають з вуликів; земляні хробаки, навпаки, лізуть з землі зустрічати дощ, як і жаби, які поспішають на беріг.

o Жаби розквакались - бути дощу.

o Влітку крякали ворони - до дощу.

o Якщо горобці ховаються під дах, в інші укриття - значить, буде мороз або завірюха.

o Сова кричить - холод віщує.

o Сидять бджоли і сильно гудуть - близький дощ.

o Овод і гедзі особливо злі перед дощем.

o Мовчить цвіркун - на дощ.

o Багато кружало комах навколо жовтої акації - чекай негоди.

o Собака риє землю - до дощу, катається по землі - до негоди.

o Кішка вмивається, лиже лапу - до вітру, у грубку сідає - до морозу, шкребе підлогу - до вітру й заметілі, стіну дряпає кігтями - до непогоди.

o Кінь хропе - до негоди, закидає голову догори - до дощу.

o ЯКА БУДЕ ВЕСНА

o Граки і галки прилетіли рано – тепла

o Ластівки прилетіли разом з граками – рання

o Журавлі прилетіли рано – рання

o Масовий приліт птахів – дружна

o Трясогузки прилетіли - через тиждень льодохід

o Гуси летять: високо - води буде багато, низько - води буде мало

o Качки будують гнізда на високих берегах - до великої води

o Очеретянка будує гніздо вище звичайного - до великої води

o Тетерів токує весною - до довгих холодів

o Бджоли рано вилетіли з вуликів - тепла, рання

o ЯКЕ БУДЕ ЛІТО

o Січень сухий, студений – печеня

o Лютий холодний – тепле

o Лютий теплий – холодне

o Птахи в'ють гнізда на сонячній стороні – холодне

o Жайворонок в'є гніздо: в ямці – сухе, на горбі – дощове

o У берези багато соку – дощове

o Береза розпустилася рано – тепле

o Береза розпустилася раніше вільхи - тепле, сонячне з короткими сильними дощами

o Вільха розпустилася раніше берези - холодне, дощове

o Черемха рано зацвіла – тепле

o У черемхи багато кольору – дощове

o Перший грім з півдня гримить – гарне

o Зима була:холодна - сухе, жарке; сніжна – дощове

o ЯКА БУДЕ ОСІНЬ

o Шпаки довго не відлітають – хороша

o Миші живуть в самому низу стогів – холодна

o У липні жовтіє листя - суха, затяжна

o Зорепад в серпні – рання

o Багато павутини - суха, затяжна

o Торічний вересень посушливий - цього року вересень дощовий

o ЯКА БУДЕ ЗИМА

o Миші риють нори близько до поверхні землі – снігова

o Бджоли щільно закладають льоток в вулику – холодна

o Бджоли не закладають льоток зовсім – тепла

o Високі мурашники – холодна

o На дубі багато жолудів-дуже морозна

Прикмети січня

o Якщо січень холодний, то липень - сухий і спекотний; грибів не ждіть до осені.

o Дощ і сніг у січні рясні – влітку молотимуть всі млини.

o Січень гонить заметіль за сім верств.

o Січень морозний і ясний – літо буде посушливе.

o Січень на воду скупуватий – буде влітку селянин багатий.

o На Різдво дня прибуло на заячий скік (15 хвилин).

o Сніг на Різдво – озимина буде добра.

Прикмети лютого

o Лютий без снігу - літо без хліба.

o Вітер в лютому сильний віє – рільники мають надію.

o Дощ в лютому – журяться скупники фруктів.

o Заєць вибирає собі лігво вище звичайного – до непогоди.

o Земля взимку тепліша звичайного – чекай повені.

o Зірки світять яскраво – перед похолоданням.

o Зорепад вечірній – перед нічним морозом.

o Зірок на небі багато – на мороз.

Прикмети березня

o Якщо в березні сніжок із задуванням, то буде добрий урожай.

o Ранній грім у березні – повернуться холоди.

o Перший грім гучний, розкотистий, пронизливий – на добрий урожай хліба.

o Сніг на весні тане з північного боку мурашника – літо буде тепле й довге, коли з південного – холодне й коротке.

o Якщо з берези тече багато соку – літо видасться дощовим.

o Червоний колір місяця в березні – ознака швидкого похолодання, посилення вітру, але ненадовго.

o Грім у березні – чекай на повернення морозу.

o Довгі бурульки на дахах віщують затяжну весну.

o Якщо вітер до вечора не стихає, напрямок його змінюється проти годинникової стрілки, - це до тривалих опадів.

Прикмети квітня

o У квітні вітер з південного заходу - чекай тривалої негоди.

o Був навесні цвіт – буде влітку плід.

o Весна пізня – влітку переважатиме добра погода.

o Весна рання – тривала й примхлива: то потепліє, то мороз ударить.

o Ворон на початку квітня в житі сховається – люд на добре жниво сподівається.

o Горобці в’ють гнізда – очікуй вітру.

o Гримить, коли ще дерева не розпустили листя, – літо очікується холодним, дощовим.

o Грім перший прогримить з півдня – буде добре літо і врожайний рік.

o Яка погода на Благовіщення, така й на Великий день.

o Якщо на Благовіщення лежить сніг — літо неврожайне.

o Благовіщення без ластівок — холодна весна.

o На Благовіщення всяка гадь вилазить з гнізда.

Прикмети травня

o Як травень з частими дощами, то й літо буде мокре, але обмаль буде у вересні, і навпаки.

o Блискавка у травні на півночі – вітер близький, а з півдня поверне – задощить напевне.

o Ворона у травні може у житі сховатися – добрих врожаїв можна дожидатися.

o Вишня цвістиме – жито квітуватиме.

o Вода весняна дарує врожай.

o Вода в річці спадає – до негоди.

o Горобина зацвіла – пора братися за огірки і помідори.

o Грім гримить при холодній дощовій погоді – слід чекати тривалої прохолодної погоди, часто з подальшим зниженням температури.

o Грім перший у травні із заходу – очікуй доброго врожаю.

o Два добрі дощі на май, то і без агронома буде рай.

o Дощ у маю – хліб добавиться в сім’ю.

o Дощ у травні надворі – восени будуть хліба повні комори.

o Дощ у травні – буде тепло.

o Дощ у травні хлюпоче сердито – вродить добре літо.

o Є на кущі (листя на дереві), є і під кущем (про траву для худоби).

o Жаба заквакала весною – гроза вже була.

o Жайворонки співають довго – збережеться ясна погода без опадів.

o Жайворонка не чути з самої зорі – буде дощ.

o Зелена травка – до молока прибавка.

o Зморшків у травні врожай – буде врожай проса і гречки.

o Іноді і в май кожуха одягай.

o Ліс травень одягає – літо в гості чекає.

o Май – кожуха далеко не ховай.

o Мокрий і теплий май – росте жито як гай.

Прикмети червня

o Ластівки ввечері літають високо - завтра буде ясна погода, а якщо низько -хмарно.

o Блискавиці часті у червні – на врожай зернових.

o Бульбашки дощові великі – буде затяжний дощ.

o Буря сильна продовжується недовго.

o Вдень спекотно, але не дуже задушливо, а вночі прохолодно – на гарну погоду.

o Ввечері тепліше, ніж вранці – до негоди.

o Вівці брикають в отарі, а барани б’ються – дощ буде неодмінно.

o Вітер вдень посилюється, а над вечір стихає – на ясну суху погоду.

o Крапля у червні – не дощ, але корисна.

o Дощ не треба просити, він прийде, як будеш косити.

o Червень ходить з косою, а липень з серпом.

Прикмети липня

o Якщо корови ввечері пожадливо скубуть траву - назавтра збереться на дощ.

o Блискавка після дощу без грому – на ясну погоду.

o Буркун виділяє різкий запах – невдовзі буде дощ.

o Бур’яни виросли влітку дуже високими – взимку випаде багато снігу.

o Вечір рум’яний і сірий ранок – на хорошу погоду.

o Вода перед дощем в колодязях і річках опускається.

o Врожай зморшків – до врожаю проса й гречки.

o Врожай на черемху, так і на жито.

o Голубки воркують – на суху погоду.

o Горобці цвірінькають, сич кричить ночами – на дощ.

o Гречка цвіте рясно – на спекотне літо.

o Грім великий – дощ довго не йтиме.

o День парний, а з листя осокори чи клена крапають „сльози” – чекай дощу.

o Дзвенить у вухах влітку – перед негодою.

o Дощ у липні на городи просять, а він там де траву косять.

Прикмети серпня

o У першій половині серпня погода постійна - зима буде довга.

o Антонівка вродила – наступного року хліб уродить.

Прикмети вересня

o Вересень теплий і сухий – зима буде пізньою.

o Грім віщує теплу осінь.

o Мало лушпиння на цибулі і воно тонке – зима буде м’якою, товсте і багато – суворою, а коли жолудів чимало – то й лютою.

o Вранішній дощ – як жіночі сльозі: довго не триває.

o З початком осені кури починають линяти – на теплу зиму.

o Бджоли сильно заліплюють льотки воском – на холодну зиму, залишають відкритими – на теплу.

o Листя на березі жовкне з верхівки – на ранню весну, знизу – на пізню.

o Журавлі відлітають у вересні – на теплу зиму.

o Вересень верещить, що вже осінь, а має одну, та й то гірку ягоду – горобину.

o Вересень слухає погоду січня, а якщо студений – то ситий.

o Цієї пори одна ложка води робить дві ложки болота.

o Чим тепліший і сухіший вересень – тим пізніше прийде зима.

o Павутиння стелиться по рослинах – на тепло.

o Якщо захід жовтий, золотавий або рожевий – на гарну погоду.

o Птахи співають у негоду – на погожий день.

o Журавлі восени летять високо – осінь буде тривалою.

o Чим вищі восени мурашники, тим суворішою буде зима.

o Якщо перший день бабиного літа видався погожим, то й осінь буде теплою.

o Дим падає на землю – на сиру погоду.

o Лебеді відлітають у вирій пізно – чекай тривалої теплої осені.

o У вересні листя на вербі пожовкло – чекай ранніх приморозків.

o Якщо у вересні масово опадає листя з багатьох видів дерев – буде довга і холодна зима.

o Дощовий вересень – на врожай наступного року.

o Жолудів у вересні на дубі багато – до суворої зими.

o Листя жовтіє з вершини – прийде рання весна, знизу – пізня.

o Місяць на початку вересня висить ріжками вниз (остання чверть) – довго буде хмарно й непогідно.

o Пізноцвіт осінній у вересні увесь зацвіте рано – холод теж навідається рано.

o Тенетників на бабине літо багато – на ясну та холодну осінь.

Прикмети жовтня

o Грім у жовтні - на безсніжну зиму.

o Якщо швидко опадає листя – чекай суворої зими.

o Гримне випадковий грім – довго не побачиш снігу.

o Від першого снігу до санного сліду – пробіжить шість тижнів.

o Сніг випав і залишився на деревах – отже, залишиться і на землі.

o Сніг рано ляже – весна швидше слово скаже.

o З’явилися комарі у жовтні – чекай теплу зиму.

o Лист осини на землі лежить вгору «долонею» - зима буде холодною, до землі «долонею» - теплою.

o Кілька днів поспіль на небі білі хмаринки – до морозів, темні хмаринки – до дощу.

o Хмари «пливуть» проти вітру – чекай опадів.

Прикмети листопада

o Грім у листопаді - на малосніжну зиму, але на рік врожайний; якщо загримить при місяці уповні - хліб уродить на полях, а в долинах буде поганий.

o Яка погода в листопаді, така і в квітні.

o Зорі ясно вмаяли небо – наступний день буде сонячний.

o Хмари висять низько – чекай вітру і снігу.

o Пищить снігур – зима забариться.

o Хоч скільки б випало снігу в листопаді, але відлиги його зженуть.

o Грім у листопаді – на рік врожайний: якщо загримить при місяці уповні – хліб уродить на полях, а в долинах буде поганий.

o У листопаді не все непогода: іноді гляне червоне сонечко.

o Виїхав у листопаді на колесах, клади на віз полоззя.

o Жовтень – батенько холодний, але листопад його перехолодить.

o Листопад стелить землю листям, а грудень снігом.

o Туман у листопаді впаде – до відлиги.

Прикмети грудня

o Грудень холодний, сніжний та з вітрами - на врожай.

o Яким буде перший день грудня, такою бути зимі.

o Снігурі прилетіли в грудні – зима буде суворою.

o Миготять зірки в небі – на сніг.

o Грім узимку – на сильні вітри і сніг.

o Іній на деревах – до морозу, туман – буде відлига.

o Якщо мовчать кімнатні птахи – перед метелицею.

o Дзвенить у вухах – на відлигу.

o Від заморозку до зими – один місяць.

o Якщо вночі буде іній – вдень сніг не йтиме.

Місяцерік

Дидактичне завдання: закріпити знання дітей про пори року, народні назви місяців. Вправлятись у класифікації ілюстрацій за основними природними ознаками.

Обладнання: дванадцять ілюстрацій, що відображають основні природні ознаки місяців.

Хід гри: вихователь пропонує дітям дванадцять картинок, які вони повинні погрупувати за чотирма порами року по три, згідно з місяцями. Далі назвати місяці народними назвами:

січень - тріскун, сніговик, льодовик;

лютий - крутень, зимобор, бокогрій;

березень - протальник, капельник;

квітень - краснець, снігогін, дзюрчальник, водолій, лукавець;

травень - травник, пісенник, громовик;

червень - червець, гнилець;

липень - сінокіс, косень, білень;

серпень - жнивець, копень, хлібочол, гедзень, спасівець;

вересень - ревун, співець, маїк;

жовтень - грязень, весільник, хмурець, зазимник;

листопад - падолист, напівзимник;

грудень - хмурець, мочавець, андріець.

Ознайомлення з рідним містом - один із засобів патріотичного виховання дітей дошкільного віку.

Успішний розвиток дошкільнят при ознайомленні з рідним містом можливий лише за умови їх активної взаємодії з оточуючим світом емоційно-практичним шляхом, тобто через гру, предметну діяльність, спілкування, працю, навчання, різні види діяльності, властиві дошкільному віку.

Необхідно зазначити, що морально-патріотичне виховання дошкільнят на краєзнавчому матеріалі ґрунтується на таких засадах:

· Формування особистісного ставлення до фактів, подій, явищ у житті міста, створення умов для активного залучення дітей до соціальної дійсності, підвищення особистісної значущості для них того, що відбувається навкруги.

· Здійснення діяльнісного підходу до залучення дітей до історії, культури, природи рідного міста, тобто вибір самими дітьми тієї діяльності, в якій вони хотіли б відобразити свої почуття, уявлення про побачене та почуте (творча гра, придумування оповідань, виготовлення поробок, придумування загадок, аплікація, ліплення, малювання, проведення екскурсій, участь у благоустрої території, охороні природи і т. п.).

· Залучення дітей до участі в міських святах з тим, щоб вони могли долучитися до атмосфери загальної радості та піднесеного настрою. Познайомитися із жителями рідного міста – носіями соціокультурних традицій в народних ремеслах, танцях, піснях.

· Створення відповідного розвивального середовища в групі та дошкільному закладі, яке б сприяло розвитку особистості дитини на основі народної культури з опорою на краєзнавчий матеріал (міні-музей народного побуту, предмети народного ужиткового мистецтва, фольклор, музика тощо), і яке б дозволило забезпечити потребу в пізнанні його за законами добра та краси.

Загальновідомо, що досить складним в роботі по ознайомленню з рідним містом, особливо з його історією та визначними місцями, є складання розповіді для дошкільнят. При цьому необхідно пам’ятати наступне.

· Супроводжувати розповідь наочними матеріалами: фотографіями, репродукціями, слайдами, схемами, малюнками та ін.

· Звертатись до дітей із запитаннями в ході розповіді, щоб активізувати їх увагу, викликати бажання щось дізнатися самостійно, спробувати про щось здогадатися, запитати. Спонукати мислення дітей проблемними запитаннями: „Як видумаєте, чому саме на цьому місці люди вирішили побудувати місто? Звідки така назва? Що вона може означати?”.

· Не називати дат: вони утруднюють сприйняття матеріалу. Використовувати такі вирази: „Це було дуже давно, коли ваші бабусі та дідусі були такими ж маленькими, як ви” або „Це було дуже-дуже-дуже давно, коли ваших мам, тат, бабусь та дідусів ще не було на світі”.

· Використовувати доступну дітям лексику, пояснювати значення незнайомих слів, не вживати спеціальної термінології, не перевантажувати розповідь складними граматичними конструкціями.

Тематичні блоки роботи з дітьми по ознайомленню з рідним містом.:

1. Історія міста. Назва. Чому тут виникло поселення людей?

2. Найбільша площа. Моя вулиця. На якій вулиці розташований мій дитячий садок? Вулиці нашого міста.

3. Визначні місця нашого міста. Пам’ятники, будівлі, музеї, театри.

4. Праця дорослих. Підприємства нашого міста. Чим прославлене місто.

5. Герб міста. Які символи на ньому зображені. Як вони пов’язані з історією нашого міста.

6. Видатні люди рідного міста. Чиїми іменами названі вулиці, школи, підприємства. Чому? Які люди прославили наш край?

7. Природа рідного міста. Які дерева, квіти прикрашають вулиці міста. Яких рослин найбільше. Як називається ріка, на березі якої розташоване місто. Які корисні копалини є в нашому краї, місті.

8. Культура рідного міста. Які музеї, бібліотеки є в місті. Навчальні заклади, школи, дитячі садки.

9. Культура поведінки в рідному місті. Як поводити себе на вулиці, в транспорті, музеї, театрі, на прогулянці, на загальноміських святах.

10. Відпочинок у нашому місті. Де люблять відпочивати жителі рідного міста. Які є традиції, свята. День міста.

11. Захисники нашого міста. Хто слідкує за спокоєм, добробутом людей у місті. Хто допомагає людям в надзвичайних ситуаціях. Хто такі ветерани. Як в нашому місті святкують День Перемоги.

Тематичні блоки можуть інтегруватися з будь-яким етапом пізнання дитиною рідного міста. збагачуючи життєвий досвід дитини.

Кожен момент ознайомлення дошкільнят з рідним містом повинен бути пронизаний вихованням поваги до людини-трудівника, захисника міста, гідного громадянина. Завдання залучення дітей до життя міста, його історії, культури, природи найбільш ефективно вирішується тоді, коли на заняттях встановлюється зв’язок поколінь та пізнання найближчого оточення обов’язково пов’язується з культурними традиціями минулого.